17 вересня 159 років тому у Вінниці народився «сонцелюб» українського народу — Михайло Коцюбинський, письменник, який змусив говорити про Україну всю Європу. Його називали українським імпресіоністом у прозі.

Коцюбинський привніс власні новаторські елементи у стилістику і манеру подачі тексту, велику увагу приділяв словотворчості, часто використовував оригінальні мовні конструкції. І разом з тим все це відбувалося на основі народної мови, гармонійно, і навіть природно, з нею зливалося.

Як відзначають літературознавці, часом здавалося, що це сама мова еволюціонує.

Завдяки його напрацюванням українська література поповнилась творами у стилі психологічної прози та неоромантизму.

Вершиною досконалості особливого художнього стилю Михайла Коцюбинського є твори «Intermezzo», «Що записано в книгу життя» (1910), «Тіні забутих предків» (1911) та інші.

Цікаві факти з життя та творчості письменника

Прагнув стати “великою людиною”

Під час навчання в духовному училищі 12-річний Михайло закохався в дівчину, старшу від нього на 4 роки. Щоби підкорити її серце, він вирішив стати “великою людиною”. Для цього юнак з головою поринув в українські книжки.

Цікаво, що саме після знайомства з творами Тараса Шевченка та Марка Вовчка Коцюбинський вирішив, що хоче бути письменником.

Крім письменницького таланту, Михайло Коцюбинський вирізнявся неймовірною здібністю до мов. За своє життя він вивчив дев’ять мов, серед яких три слов’янські (українська, російська, польська), три романські (румунська, французька, італійська) та три східні (татарська, турецька, циганська).

За деякими даними письменник володів також грецькою мовою.

Перший твір, який написав Михайло Коцюбинський, було оповідання “Андрій Соловійко”. Друг майбутнього письменника, прочитавши рукопис, відповів: “Ніколи більше не пиши, щоб не калічити святу нашу мову”.

На щастя, Михайло не дослухався до поради друга, і завдяки наполегливості зміг майстерно відточити свої письменницькі здібності.

Михайлу Михайловичу ми завдячуємо появі в українській літературі нових напрямів. Зокрема, він перший, хто почав використовувати в своїх творах імпресіонізм, глибокий психологізм, неореалізм, елементи експресіонізму тощо.

А основним його здобутком дослідники називають напрям модернізму.

Письменник часто вражав своїх сучасників глибокими знаннями з природничих наук. Завдяки спостережливості та прагненні до пізнання навколишнього світу йому вдалося максимально точно відобразити у своїх творах взаємозв’язок людини і природи.

На думку Коцюбинського, людина гармонійно поєднується з природою, зливаючись із нею в одне ціле.

Коцюбинського іноді називали Сонцепоклонником і Соняхом, а все через його любов до квітів, сонця та дітей.

Квіти — це була його пристрасть. Він завіз до України гвоздику (це було 1909 року). З Чернігова, де жив тоді письменник, вона розійшлася по всій Україні.

Коцюбинський був модний, сучасний і красивий не тільки у своїх словах, а й зовні. Як справжня інтелігентна людина він був упевнений, що потрібно постійно виглядати як належить. Він любив дорогі краватки та золоті запонки. Коштів на все це не вистачало, але його це не зупиняло.

Могли разом з дружиною брати продукти в борг, але виглядав він завжди дуже вишукано і зі смаком.

У його кишені завжди була бутоньєрка, як головний убір Коцюбинський вподобав солом'яний бриль. У боковій кишені його саквояжу завжди лежав гребінець, носова хустинка і дзеркальце.

За письменником вели цілодобове стеження, адже він викликав підозри своєю любов'ю до всього українського. Одного разу він ударив тростиною жандарма, який зазирнув йому у вікно. Коцюбинський подумав, що то злодій. Отак і потрапив на три ночі до буцегарні.

Любив подорожувати. Одним із його найулюбленіших місць для подорожей стала Галичина. Цікаво, що найвідоміший твір письменника – “Тіні забутих предків” – був написаний під враженням після чергових відвідин Гуцульщини.

Збирав матеріали для творів серед людей. Любив ходити на ярмарок і там пірнав у гущу натовпу, уважно слухав розмови між продавцями й покупцями, а потім використовував їх у своїх творах.

А щойно починалися жнива, їхав за місто, щоб поспілкуватися з селянами.

Ще одне місце, де збирав матеріал — церква. Хоч сам був людиною нерелігійною.

Навіть хотів піти у монастир.

Звісно, виключно через літературу. "Виїздячи із дружиною до Криму, мав намір лишитися на довгий час в гірському монастирі Кузьми-Дем'яна коло Алушти, — писав. — Мав намір вступити у монастир в ролі послушника, надягти на себе підрясник, ходити до церкви, їсти й спати разом з братією. Але мені не повелося, бо саме в той рік монастир обернено в жіночий. Пропав мій намір, пропав темат для повісті, і з розпуки я написав лише "У грішний світ".

Михайло Коцюбинський не міг похвалитися міцним здоров’ям. Незважаючи на хворе серце він дуже багато палив та любив каву, хворів на астму та туберкульоз, лікуванння яких не дало результатів. Внаслідок цього, письменник прожив досить недовге життя, яке обірвалося у віці 48 років.

Його поховали на улюбленому місці щоденних прогулянок – на Болдиній горі у Чернігові.