💬 30 листопада 1667 народився англійський сатирик, церковний діяч, публіцист, поет і письменник Джонатан Свіфт.

Джонатан Свіфт в першу чергу запам 'ятався як автор книги "Подорож Гулівера", а своїми земляками він був визнаний як автор злободенних памфлетів, які викривали вади англійського суспільства.

Життя Джонатана Свіфта просто дивовижне: він вважався негласним ірландським правителем.

Його твори були популярні в усій Європі.

Навіть ірландський намісник з посмішкою стверджував, що він править країною тільки з дозволу великого декана Джонатана Свіфта.

Трішки біографії

Народився в Дубліні, в англійській родині.

Батько Свіфта не дожив до народження сина, мати через деякий час назавжди від'їжджає до Англії і Джонатана виховує його дядько, Годвін Свіфт, відомий дублінський адвокат.

Свіфт здобув хорошу освіту – спочатку в школі графства Кілкені (1673–1681), потім у дублінському Трініті-коледжі (1682–1688), де йому присудили ступінь бакалавра

мистецтв у 1686 році.

Вибух насилля, що стався в Ірландії 1689 року, змусив Свіфта шукати притулок в Англії.

До кінця того ж року він став секретарем сера Уільяма Темпла, дипломата у відставці та літератора, який жив у маєтку Мур-Парк, у графстві Суррей.

Свіфт залишався на цій посаді до загибелі сера Уільяма в січні 1699 року.

Це були чи не найкращі часи в його житті, адже він мав можливість досхочу працювати у величезній бібліотеці Темпла і саме тут, у Мур-Парку, починається поетична діяльність.

Про особисте

У маєтку Темпла він познайомився з дочкою служниці свого покровителя.

Її звали Естер Джонсон.

Вона була молодшою за майбутнього письменника на цілих п 'ятнадцять років. Їй було на той момент вісім. Проте вони стали коханими.

Ця не зовсім зрозуміла для багатьох любов тривала до смерті автора.

Кажуть, вони обвінчалися в 1716-му. А Свіфт зберігав до останнього у себе її локон.

1692 року йому присуджують ступінь магістра мистецтв в Оксфорді.

У 1695 році Свіфт був висвячений у сан священика англіканської церкви й упродовж наступного року служив у Кілруті, на півночі Ірландії. Опинившись у центрі релігійних чвар, Свіфт починає писати один з відомих сатиричних творів – памфлет "Казка бочки", робота над яким тривала кілька років.

Назву роботи можна трактувати як "молоти кумедну дурницю". По суті, це сатирична енциклопедія розумового життя Великобританії кінця сімнадцятого століття. Як завжди, Свіфт у своїй манері розкрив величезну кількість вад людства: жадібність критиків, дурні суперечки і, звичайно ж, безталанність літературних опусів.

Також анонімний автор (письменник приховував своє справжнє ім 'я) вирішив поділитися своїми думками, пов' язаними з розколом християнської церкви і одвічними розбіжностями трьох її гілок.

В результаті талановитий літератор примудрився наслати на себе гнів всіх конфесій. Відповідно, ця неординарна робота закрила йому шлях на посаду Кентерберійського єпископа.

Проте твір досить швидко перетворився на бестселер. Тільки за один рік воно пережило три видання.

Ну а коли стало відомо, хто написав цю книгу, Свіфта відразу ж прийняли до лав культурної богеми Туманного Альбіону. Його шанували як одного з найбільш дотепних сучасників.

Літературна популярність стала ще більшою після виходу серії нарисів "Папери Бікерстафа" (1708–1709), в яких він висміював якогось Джона Патріджа, що складав щорічний астрологічний альманах.

Образ екстравагантного джентльмена Ісака Бікерстафа настільки припав до душі читачам, що близький до вігів есеїст Річард Стіл почав видавати від імені Бікерстафа повчально-сатиричний журнал "Бовтун" (1709).

У 1710 році Свіфту запропонували писати свої твори на замовлення уряду Великобританії.

Через три роки за зусилля, пов'язані з припиненням війни з французькою державою, Свіфта призначили деканом собору св. Патріка в Ірландії.

На цій посаді Джонатан Свіфт намагався абстрагуватися від громадської діяльності та політики. Однак через кілька років він все-таки повернувся до колишніх занять. Автор написав "Листи суконника", памфлет, який називався "Скромна пропозиція" в яких розкритикував кілька реформ Ірландії.

У Свіфта була дуже активна громадянська позиція. І завдяки їй став справжнім кумиром жителів Ірландії .

Його обирають почесним громадянином Дубліна (1729).

У цей період він пише багато поезій. Провідним жанром віршів є політична сатира.

Підсумок своєї творчої

діяльності Свіфт підводить в одному з найбільш значущих своїх поетичних творів –

"Віршах на смерть доктора Свіфта" (1731, видані 1738).

Головною книгою життя Джонатана Свіфта стають "Мандри до різних країн світу Лемюеля Гулівера".

Твір було опубліковано в 1726 році.

У своєму шедевральному творі він переконливо повідав читачам про ілюзорний світ, який так схожий на суспільство, в якому перебував автор.

В останні роки життя Свіфта переслідували постійно прогресуючі психічні розлади.

У 1742 році його знайшли без почуттів. Лікарі діагностували інсульт, після якого літератор доживав свої останні дні, він повністю втратив дієздатність не міг пересуватися. Крім того, жахлива хвороба позбавила його мови.

Незважаючи на хворобу і стан, Свіфт встиг заповідати деяку суму коштів на будівництво будинку для божевільних.

Ця лікарня була відкрита і працює досі.

Помер 19 жовтня 1745 року в Дубліні.

Поховали літератора поруч з Естер Джонсон в центральній нефі собору Святого Патріка в Дубліні.

На його могилі вирізьблена складена ним епітафія:

"Тут покоїться тіло Джонатана Свіфта, доктора богослов'я, декана цього кафедрального собору, жорстоке обурення не може більше терзати його серце. Проходь,

подорожній, і наслідуй, якщо зможеш, сміливому захиснику свободи".

Це цікаво

Свіфт мав славу похмурого чоловіка, попри на те, що він завжди висміював недоліки. Навіть в його описах завжди говорилося про те, що обличчя у нього завжди суворе і навіть усмішка не пом’якшувала погляду.

Письменник інкогніто любив брати участь в літературних і політичних суперечках. Навіть прийнятий в 1694 році духовний сан не завадив йому приїжджати в Лондон і, переодягнувшись в чорну сутану, сидіти за столиком в кав’ярнях і вислуховував літературні та політичні суперечки. Вислухавши все це, він вибухав дотепами і каламбуром, які довго переказувалися місцевими жителями.

Свої твори Джонатан Свіфт публікував анонімно і абсолютно нічого не отримував за їх публікації. Цікаво, що тільки за твір «Подорожі Гуллівера» він взяв оплату в 200 фунтів стерлінгів. Але читачі завжди впізнавали Свіфта по убивчій іронії і уїдливій сатирі.

«Подорожі Гуллівера» справжній бестселер. У перші три тижні було продано 10 000 екземплярів.

У книзі «Подорожі Гуллівера» письменник придумав нові слова – «йеху» і «ліліпут», які увійшли в мови всього світу. Крім того, автор твору описує два супутники червоної планети Марс. До слова, їх відкрили і описали вчені набагато пізніше.

Письменник передбачив, що впаде в безумство. Прогулюючись якось в парку, Свіфт побачив засихаючого з верхівки в’яза. У роздумах Джонатан зауважив, що вмирати він буде також з голови. Так і сталося.

І ще

Репутація декана Свіфта була настільки висока, що в спогаді одного з друзів можна прочитати історію про затемнення.

Одного разу перед собором зібралася юрба народу, щоб побачити сонячне затемнення. Шум дозвільних роззяв заважав Джонатану працювати, він вийшов на площу і оголосив, що затемнення відміняється. Натовп шанобливо вислухала декана і розійшлася.