6 січня 1834 році у селі Хомутинці на Вінниччині народився талановитий український поет-гуморист, автор знаменитих “Співомовок” Степан Васильович Руданський.

Літературну творчість розпочав на початку 1850-х років романтичними баладами і романсами ("Розбійник", "Вечорниці", "Упир").

Творчість письменника жанрово різноманітна: балади, ліричні пісні, романси, віршові гуморески, байки та поеми історичного і алегоричного змісту.

Це цікаво

Руданський дуже гарно співав стародавнім наспівом і любив українські пісні, особливо давні. Одна з його пісень – це доля поета, історія його кохання до Марії Княгницької.

Степан і Марія познайомилися в Кам'янці-Подільському, де Степан, навчаючись у Подільській духовній семінарії, жив деякий час на квартирі Маріїної матері – вдови. Степан Руданський та його друг Іван Квартирович закохалися в красуню, обидва хотіли одружитися. Руданський, їдучи до Петербурга, заручився згодою Марії на одруження. Та не так склалося, як гадалося. Степан поступив до медико-хірургічної академії, відмовився від ситого попівського життя, тому мати Марії заборонила дочці й думати про хлопця. Із північного Петербурга Степан звертався до коханої «Повій, вітре, з України».

«Не за Степана, так за Івана». Так Марія стала дружиною Івана Квартировича. Проживши з Іваном 12 років, 1867 р. Марія померла, їй не було й тридцяти, коли вона покинула цей світ. Того ж року померло троє їх діток

Батько Степана відмовився допомагати непокірному синові: голод, холод, навчання, підробітки, складання 15-17 віршів щодня – підірвали здоров’я, Руданський захворів на туберкульоз легенів.

«І я знов живий світ оглядую, смерті першої не пригадую...»

Він попросився на роботу в Крим. З листопада 1861 року Степан Руданський у Ялті. Він мав найкращу медичну освіту на півострові, знав більше десяти мов: став першим ветеринарним лікарем, відкрив першу стаціонарну лікарню, першу медичну бібліотеку в Криму (Ялта, 1865 р.); брав уроки малювання у Івана Айвазовського.

Як згадували сучасники, був поет високого зросту, широкоплечий, ходив трохи горблячись, на вигляд поважний, а карі очі світилися добротою. Жив і одягався завжди просто.

В Ялті Руданський жив у двоповерховому будинку біля порту, частину власної землі він подарував місту під фонтан. Рятуючись від самоти, зійшовся з багатодітною вдовою Явдохою Широкою.

39-річний лікар захворів на холеру під час епідемії. 3 травня 1873 р. у Ялті на руках брата Григорія зі словами: «Україно моя мила...» згас поет, автор пісні «Повій, вітре, на Вкраїну», лікар Степан Руданський.

Спочив поет високо над морем на Масандрівському цвинтарі.

Через два десятиліття після його смерті друзі поставили на могилі кам’яну брилу, на якій викарбували слова з його вірша:

"На могилі не заплаче ніхто в чужині,

Хіба хмаронька заплаче дощем по мені"

І тільки через сім років Олена Пчілка видала «Співомовки Степана Руданського».