Січень - перший місяць календарного року.

У народі говорять: грудень старий рік завершує, а січень новому двері відчиняє.

Свою назву місяць дістав, мабуть, за тріскучі морози і люті хуртовини, характерні для цієї пори. У старовину казали: у січні і снігом лице січе, і морозом вуха пече. Січень січися, а ти до печі тулися.

Проте вважається, що назва другого й найсуворішого зимового місяця може походити від іншого слова.

То що ж він січе?

Мовознавці кажуть: січень – середина зими, тому він ділить (січе) її навпіл. Отже, така і назва.

А ще у цьому місяці особливо колючі сніги – вони січуть боляче обличчя. І така природня особливість також могла стати причиною появи назви «січень».

Ще один варіант походження назви першого місяця - від слова “січа”. У давнину в цей час починали розчищати ділянки від корчів, щоб весною їх засіяти. Цей промисел називався січа.

У давнину ще січень називали «просинец». Небо в цей час відрізнялося примітною синявою.

Мав і інші назви: студень, сніжен, вогневик,льодовик, тріскун, щипун.

Наші пращури вважали, що немає кращого місяця від нього, бо, якщо «січень сніжний та холодний, то рік буде хлібородний», а - «якщо в січні холодно, то цілий рік буде не голодно».

Народні прикмети та приказки:

Січень без снігу – літо без хліба.

Січень – всій зимі господар.

Морозяний січень – врожайний випаде рік.

Коли у січні слякота – в липні часті дощі.

Січень погідний – рік буде плідний.

Січень сірий – хлібам біда.

Січень, січися, а ти до печі тіснися.

Січень сухий і холодний – літо очікується жарке.

Якщо бджоли заворушились у вуликах цієї пори, весна буде дощовою та мокрою.

Коли січень найгостріший, тоді рік найплідніший.

Якщо дерева в січні часто покриваються інеєм – на щедрий врожай.

Кінь лягає на землю у січні перед снігопадом.

У січні такий день: сюди тень, туди тень, та й минув день.

Отакі то народні прикмети погоди другого місяця зими призбирувані століттями.